Я та мій 12-річний син Аскольд працюємо над грою Threads of War. Я – створюю ігровий дизайн, графіку та музику, а син – програмує.
Більшість ворогів у грі — це танки. Як найпростіше показати, що танк знищено? Зробити анімацію вибуху. Крім того, ми на певний час залишаємо обгорілі останки.
Для різноманіття потрібно було вигадати й інші типи ворогів. Тож ми додали солдатів, які повзуть по землі й стріляють по нас із протитанкової зброї. Існує єдиний спосіб їх знищити — наїхати на них. Але як зобразити їхнє знищення?
- Вибух — нелогічно.
- Кров — не відповідає стилістиці гри.
- Чорна стилізована кров — не читається.
- Розпадання на шматки — вульгарно.
- Якийсь узор — немає зв’язку.
Врешті-решт, вдалося придумати чудовий образ.
Пам’ятаєте відео, де жінка в окупації радить ворожому солдату покласти насіння соняшника в кишені, щоб воно проросло після його загибелі?
Я взяв цю ідею за основу і зобразив знищення солдатів як проростання соняшника 🙂
Це рішення є одночасно і поетичним, і візуально читаємим, і таким, що підтримує тему гри.
Фінальні думки
Це була одна з тих задач, які спочатку створюють враження нерозв’язних. Ми звикли показувати смерть кров’ю, мертвими тілами, випаровуванням, розлітаючимися частинками. І якщо жодне з цих рішень не підходить, то складається враження, що нічого придумати неможливо.
Але за роки дизайну ігор я помітив, що завжди є якесь рішення, якщо змусити себе думати далі, змусити себе шукати поза шаблоном.
Тож моя порада — не погоджуватись у своїх іграх на рішення, які вам не дуже подобаються, але нічого кращого ви не придумали. Гарні рішення тим і цікаві, що не лежать на поверхні.
